Утворення Верховного Суду: Step By Step

21.08.2017 08:59

Судебно-юридическая газета. Блог

Електронний ресурс: http://sud.ua/ru/news/blog/107595-utvorennya-verkhovnogo-sudu-step-by-step

Законодавцем ускладнено процедуру утворення Верховного Суду.

СВІТЛАНА ГЛУЩЕНКО, директор департаменту Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, доктор юридичних наук, заслужений юрист України

У продовження піднятої керівником апарату ВССУ, кандидатом юридичних наук Капустинським В. А. проблеми щодо необхідності якнайскорішого вжиття організаційних заходів, необхідних для «запуску» Верховного Суду, тези і пропозиції якого, безперечно, заслуговують на увагу як такі, що висловлені з власного практичного досвіду, зі знаннями нормативної та організаційної абетки утворення суду, хочу звернути увагу на аспекти, які, на мій погляд, заслуговують на увагу у піднятому контексті.   

Законодавцем ускладнено процедуру утворення Верховного Суду, розібратись із якою навіть «старожилам» судової системи, з одного боку, надзвичайно цікаво, а з іншого — складно. Попри це сам факт утворення суду, а мова йде про найвищий суд у системі судового устрою країни, не вимагає «вигадування велосипеду» у сфері адміністрування, зокрема загального розуміння того, хто і що повинен зробити (розпочати роботу), аби щось запрацювало. У нинішній ситуації, коли конкурс до Верховного Суду добігає свого логічного завершення, йдеться про Верховний Суд і про те, хто повинен зробити перші кроки в організаційному забезпеченні утворення та початку роботи найвищої судової інституції.

Сподіваюсь, що ні в кого не викликає сумнівів теза про те, що утворення юридичної особи, а у випадку Верховного Суду — органу державної влади,  неможливе без її реєстрації  у встановленому законом порядку, тобто офіційного визнання такого утворення шляхом засвідчення відповідного державного факту. В юридичному середовищі існують різні думки з приводу того, хто, власне, має здійснити офіційну реєстрацію Верховного Суду як юридичної особи публічного права та органа державної влади з подальшим вжиттям первинних організаційних заходів (у тому числі для  скликання організаційним комітетом із числа суддів першого засідання Пленуму Верховного Суду та організації його проведення, попереднього напрацювання проектів локальних нормативно-правових актів тощо), а також чи можливо взагалі Указом Президента призначати суддів на посади у фактично не створену (у правовому сенсі) судову установу з наступним кадровим оформленням новопризначених суддів.

Спробуємо знайти відповіді на існуючі питання у нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема статей 46 (Пленум Верховного Суду), 147 (Система забезпечення функціонування судової влади), 150 (Державна служба в системі правосуддя, оплата праці та соціальні гарантії), 156 (Особливості апарату Верховного Суду) і пунктах 4-9 Перехідних положень Закону, та визначитись із тим, чи можливо здійснити відповідний обсяг початкових організаційних, правових, фінансових, кадрових та інших заходів у такі обмежені строки «запуску» Верховного Суду за відсутності принаймні необхідного для початку роботи кадрового укомплектування його апарату.

Так, у нормах Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено порядок утворення Верховного Суду, є такі поняття як «утворення», «створення», «початок роботи» та «день початку роботи», кожен із яких має змістовне наповнення на відповідних етапах утворення Суду.  

У пункті 4 передбачено, що протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом. Такою регламентацією законодавець визначив процедуру утворення суду триваючою і такою, що можлива без прийняття окремого рішення про його утворення, оскільки включення Верховного Суду до системи судового устрою прямо передбачено Конституцією України і статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому також і не визначено конкретної дати, з настанням якої Верховний Суд можна вважати таким, що утворився і розпочав свою роботу. Натомість ці етапи утворення пов’язуються виключно із настанням певних фактичних подій (призначення ТВО керівника апарату, офіційна реєстрація Верховного Суду, призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді, призначення щонайменше шістдесяти п’яти суддів, що вважається початком роботи Верховного Суду тощо).  

Отже, початком утворення Верховного Суду є день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а його юридичним  завершенням — офіційна реєстрація як юридичної особи публічного права, оскільки лише створений суд може розпочати свою роботу, для чого відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону вимагається призначення щонайменше шістдесяти п’яти суддів.

Щодо реєстрації новоутвореного суду

Відповідно до статті 147 судоустрійного Закону для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами ДСА приймає рішення про призначення ТВО керівника апарату. ТВО керівника апарату суду здійснює вказані повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов’язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Наведена норма дає можливість вивести такі основні тези:

1) її застосування можливе лише для новоутвореного суду, який не має статусу юридичної особи (Верховний Суд передбачено у Конституції України, статті 17 Закону, проте не має реєстрації як юридичної особи);

2) для здійснення відповідних дій (реєстрація новоутвореного суду як юридичної особи; представництво суду як органа державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами) Законом визначено посадову особу — ТВО керівника апарату, який з часу свого призначення на посаду до призначання щонайменше одного судді виконує повноваження керівника суду як юридичної особи;

3) ТВО керівника апарату продовжує здійснювати виконання обов’язків керівника апарату суду та представляти Верховний Суд як юридичну особу до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Трансформація посади ТВО керівника апарату у посаду виконуючого обов’язки керівника апарату вимагає звернення до статті 156 Закону, в якій зазначено, що організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду здійснюється його апаратом, який очолюється керівником апарату. З цього випливає, що у сфері організаційного забезпечення єдиним керівником, який має адміністративно-владні повноваження, є виконуючим обов’язки керівника апарату, основним завданням якого на цьому етапі є вжиття комплексу організаційних заходів різного спрямування, вкрай необхідних для «робочого старту» Верховного Суду. 

Перехідні положення Закону визначають, що не пізніше ніж через п’ять днів з дня призначення шістдесят п’ятого судді за принципом рівного представництва від кожного касаційного суду у Верховному Суді має створитись організаційний комітет, який скликає Пленум Верховного Суду в тридцятиденний строк.

Єдині положення щодо порядку роботи організаційного комітету містяться у статті 41 Закону і стосуються проведення Пленуму Верховного Суду з питання висловлення недовіри його Голові, а норми щодо Пленуму передбачені у статті 46 Закону. Навіть поверхневе ознайомлення із зазначеними приписами дає можливість зробити висновок (а працівникам вищих судів це відомо з власного досвіду), що процедура утворення організаційного комітету, скликання, організація та проведення засідання Пленуму — це комплекс різнопланових підготовчих дій, які потребують значних людських і матеріальних ресурсів, а також часу. Очевидно, що весь тягар адміністрування  (організація, контроль, погодження/узгодження, а також забезпечення підготовки проектів нормативно-правових актів, здійснення початкових організаційних, інформаційно-технічних, кадрових, фінансових та інших заходів тощо) для прийняття на засіданні Пленуму рішення про «день початку роботи» Верховного Суду (публікується на порталі судової влади та в газеті «Голос України»), обрання Голови Верховного Суду, секретаря Пленуму та вирішення інших питань, віднесених до його компетенції, ляже на плечі виконуючого обов’язки керівника апарату. При цьому важко уявити, що вся масштабність функцій з первинного організаційного забезпечення, у тому числі для проведення першого засідання Пленуму, здійснюватиметься однією посадовою особою апарату Верховного Суду — виконуючим обов’язки його керівника. Не кажучи вже про те, що новопризначених суддів необхідно комусь приймати на роботу, нараховувати і виплачувати суддівську винагороду, забезпечувати робочим кабінетом, комп’ютерною та оргтехнікою, канцелярським приладдям та іншими потребами, пов’язаними із діяльністю судді, організовувати прийняття як судових, так і позапроцесуальних (загальних) документів. 

Комплексне законодавче розуміння особливостей утворення Верховного Суду, формування його апарату, а також вимоги приписів Закону України «Про державну службу» дають можливість за чинного правового поля застосувати особливий (спеціальний), тобто позаконкурсний, порядок зайняття посад в апараті суду. У першу чергу мова йде про посади керівника апарату Верховного Суду та його заступників (згідно з частиною четвертою статті 155 Закону керівника апарату Верховного Суду, його заступників призначає за погодженням Голови Верховного Суду та голів касаційних судів відповідно на посади та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України, тобто поза конкурсом). При цьому, на мій погляд, вважається допустимим (як виняток, передбачений законодавством) застосувати до моменту оголошення і проведення першого конкурсу на заміщення посад державних службовців  в апараті Верховного Суду аналогічну кадрову процедуру і щодо інших посад, наприклад, шляхом переведення, тимчасового виконання обов’язків, делегування повноважень (обов’язків).

Так, статтею 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених законом. Статтею 91 Закону України «Про державну службу» передбачені особливості проходження державної служби в окремих органах державної влади.  Отже, ці загальні норми передбачають можливість у спеціальному законодавстві визначити особливі правові порядки вступу проходження державної служби. На мій погляд, окреслену можливість у контексті забезпечення належного початку роботи Верховного Суду, як-то кажуть у народі, «нерозумно» не використати.

Крім того, якщо вступ на державну службу за конкурсом на окремі вакансії в державному органі, який функціонує у звичайному режимі, законодавець розуміє як «оновлення», «добір», то у випадку разового «запуску» новоутвореного державного органа можуть застосовуватися правові категорії (засадничі принципи) як «проходження», «стабільність», «безперервність», «наступність» державної служби тощо. 

Важливо звернути увагу, що висловлена ідея переслідує єдину організаційну мету — забезпечення працівниками апарату Верховного Суду  успішного, оперативного та належного почину діяльності Верховного Суду до початку його функціонування у порядку і спосіб, визначені законодавством. Варто зважати, що конкурсна процедура, навіть і скорочена (15-денна), вимагає наявності людських, матеріальних і часових ресурсів, чого в «оголеному» апараті Верховного Суду за існування безальтернативних порядків кадрового добору його працівників об’єктивно не буде. Тобто не буде кому власне конкурс і проводити! Це обґрунтовує необхідність здійснення перших кроків у формуванні апарату Верховного Суду за спеціальною (позаконкурсною) процедурою у такій кількості працівників, яка була б для новоутвореного Верховного Суду потужною відправною точкою. Наведене можливо вирішити у спосіб законодавчого вдосконалення відповідних правових норм, а також для призначення відповідної категорії посад, через досягнення спільної позиції, зокрема, між Комісією з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя (стаття 29 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), Державною судовою адміністрацією України та іншими уповноваженими на це суб’єктами.

Меню
Рух справ
Контакти:
Судовий збір
Офіційне видання
Повідомити про корупційне правопорушення