Неправильне встановлення всіх фактичних обставин справи про захист честі та гідності та оцінка доказів є підставою для скасування судового рішення

27.04.2017 10:22

Відповідно до ст. ст. 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Відмовляючи у задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що спірну інформацію на сайті відповідача розміщено невідомою особою, а позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інформація, розміщена у спірному оголошенні, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки ця інформація містить посилання лише на адресу об’єкта нерухомості, що не є тотожнім з інформацією про фізичну особу.

Проте колегія суддів ВССУ повністю погодитись із такими висновками судів не може й зазначає таке.  

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

У ч. 3 ст. 277 ЦК України визначено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Відмовляючи в позові, суди не звернули увагу на те, що спірна інформація поширена щодо квартири, яка належить позивачці на праві власності, тобто інформація безспірно ідентифікує особу, оскільки лише власник може продавати своє майно, та не перевірили, чи принижує поширена інформація честь, гідність та ділову репутацію позивачки як власника зазначеної квартири.

Крім того, суди, відмовляючи у задоволенні позову й вказуючи, у тому числі, про те, що спірну інформацію на сайті товариства розміщено невідомою особою, не звернули увагу на таке. 

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (№ 6-33922 св 16) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Меню
Контакти:
Рух справ
Судовий збір
Офіційне видання